На сайті петицій Президента України збирають підписи про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) уродженцю міста Першотравенськ, Дніпропетровської області Клочко Дмитру Сергійовичу, який віддано захищав нашу землю від загарбників своєю працею та нескінченним оптимізмом, до останнього подиху наближав таку бажану для нас Перемогу. Автором петиції виступила Клочко Яна Сергіївна, дружина воїна та героя.
Дмитро народився 29 травня 1997 року в місті Першотравенськ, Дніпропетровської області та був у сім’ї наймолодший з трьох братів. Один з них, Клочко Юрій Сергійович, також обороняє нашу країну з 2015 року. В березні 2022 року Дмитро мужньо став на захист рідної Батьківщини проти країни агресора. Зробив це цілком свідомо, бо завжди захищав «своє» не словом, а ділом.
Дмитро був оператором БПЛА, стрільцем-санітаром та снайпером 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону ВЧ А 0222. Позивний «Малий».
За час служби був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» та почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
"У мого чоловіка було багато планів на майбутнє, він дуже любив життя, завжди всім допомагав, був турботливим та чуйним. З дитинства займався спортом та здобув титул чемпіона України з тхеквондо. Згодом, у рідній школі, заснував спортивний клуб «Патріот», де виховував сильних духом дітей різного віку, спираючись на свій досвід та світогляд, але завжди мріяв про свою дитину. В 2018 у нас народилася донечка Домініка, його маленька копія, яку він любив понад усе, як і вона його.
І в свої чотири рочки наша дівчинка залишилася без батька.
Після смерті мого чоловіка, я отримала численні повідомлення та дзвінки від побратимів. За їхніми словами, вони втратитили вірного друга та досвідченого воїна, який ніколи не залишав їх у біді. Вони досі не можуть оговтатись від такої втрати, тому що Дмитро став для них більше ніж товаришем по службі", - зазначає дружина Яна в тексті петиції.