Після початку повномасштабного вторгнення багато сфер життя на Донеччині зупинились. Проте бджільництво — одна з небагатьох галузей, яка попри постійні ризики, втрати і нестабільність, продовжує функціонувати. У місті Добропілля, як і в інших громадах Донбасу, пасічники тримаються за свою справу, хоча умови для роботи стали складнішими, ніж будь-коли.
Пасіки постраждали від обстрілів, частину довелось терміново евакуювати, а частину — залишити. Але ті, хто залишився або повернувся після тимчасової евакуації, поступово відновлюють свої господарства. Саме в такі моменти особливо важливою стає підтримка — не лише моральна, а й практична: де купити вощину, як доставити тару для меду, де замовити новий інвентар, якщо все залишилось на окупованій території.
Пасічник на передовій: тиша вулика проти шуму війни
Пасічники Добропілля працюють у зоні підвищеного ризику. Щоденні сирени, складності з транспортом, логістикою, постачанням і відсутність стабільного збуту — реальність, у якій вони виживають. Проте для багатьох робота з бджолами стала способом тримати себе в руках, мати сенс і щось стабільне серед хаосу.
Бджоли не знають, що триває війна. Вони так само потребують догляду, вчасної підгодівлі, очищення рамок і заміни вощини. Для цього потрібне спеціалізоване обладнання, яке нині не завжди доступне на місцях. Тут на допомогу приходять онлайн-сервіси, через які можна замовити усе необхідне.
Онлайн-підтримка для пасічників
Одним із ключових інструментів підтримки в умовах війни стала платформа єбджоли — онлайн-сервіс, який об’єднує пасічників з усієї України. Навіть із прифронтових територій, таких як Добропілля, користувачі можуть замовити все: від бджолопакетів до реманенту, отримати поради, поспілкуватися з колегами, знайти покупців або оголосити про продаж продукції.
Саме через платформу конотопські, кропивницькі чи полтавські постачальники передають необхідне для пасічників Донеччини. Так, через e-bee можна замовити тару для меду — банки, пластикові відра, каністри, а також захисні костюми, стамески, димарі.
Усе це не лише полегшує роботу, а й дає відчуття, що ти не сам — що твоя праця має цінність і підтримується.
Мед — не лише продукт, а надія
Добропільські пасічники не лише виживають — вони продовжують годувати людей. Частину меду передають на благодійність, частину — продають через знайомих або онлайн. Продукція з Донбасу сьогодні особливо цінується: вона — символ стійкості.
Бджільництво стало точкою опори для багатьох. І хоча пасіка — це фізична праця, вона також — терапія, простір для відновлення, а іноді й єдине джерело доходу для сім’ї.
У місті, де кожен день — виклик, пасічники залишаються на вуликах, бо знають: бджоли не чекають. Їм потрібен догляд, стабільність і турбота. І якщо люди встигають дбати про них, значить — ще не все втрачено.
Платформи як єбджоли, доступ до вощини, тари для меду, підтримка спільноти — усе це дає шанс не просто вижити, а зберегти професію, спільноту й надію.