Як росія маніпулювала темою срср і робила з союзу "країну мрії" - розвінчуємо міфи
Не секрет, що росія постійно маніпулює і використовує тему срср для своїх цілей. При цьому, російська влада та і самі мешканці росії, що ведуться на пропаганду, максимально ідеалізують часи радянського союзу, говорячи про “впевненість у завтрашньому дні”, “рівність”, “доступність”.
Але все це - лише прикриття того, що відбувалося у ті часи.
Від багатьох людей, які жили у часи радянського союзу, можна було почути про те, що була можливість відпочивати щороку на морі, дітей відправляти у піонерські табори і взагалі подорожувати. Але ніхто з них не уточнює, що подорожувати можна було хіба що по території самого союзу. Виїхати за кордон було справою максимально важкою, а для звичайних людей - нереальною. Тому усі відпочивали в рамках лише цієї “великої країни”, не маючи змоги побачити іншого життя. Ось тут починається ще одна маніпуляція - про те, що в срср життя ідеальне, у той час як за кордоном бідні люди змушені терпіти "жахливе життя".
Хтось ще чув про “в союзі морозиво було смачніше”? Або про ковбасу по п’ять копійок? Бо багато людей того часу оперували тим, що продукти їм смакували краще. Але знову ж не додають, що на всі продукти був скажений дефіцит. Ви знали, що в радянському союзі було майже неможливо купити банани, чи ананаси? Вибір продуктів був також дуже обмежений лише власним виробництвом. І то, велика кількість всього вивозилася саме у великі міста.
Величезні черги і нестача товару - це реалії тих часів. Люди, які могли виїжджати у великі міста типу москви, закупались не лише їжею, але і одягом чи предметами побуту. Там можна було знайти те, чого у звичайних містах точно не було б. Найважче було купити автомобілі, побутову техніку, електротовари, косметику. Говорити щось про іноземний товар взагалі немає сенсу, адже це було щось із розряду “неймовірного” і часто купувалося у так званих “спекулянтів”.
Черга в магазин у Києві. Джерело - Клуб корінного Киянина
Ще однією темою для маніпуляцій у радянському союзі була фейкова “впевненість у завтрашньому дні”. У це поняття вони вкладали наявність роботи і “стабільність” країни. Але для багатьох ця “стабільність” виражалася саме в обмеженні. У радянському союзі цілком серйозно існував тюремний термін за безробіття. Законодавство тоді передбачало кримінальну відповідальність за ухиляння від трудової діяльності, іншими словами - за дармоїдство.
А ще хто ж не пам’ятає про те, як в радянському союзі “пропагували” рівність. Ось тільки виявлялося це якось дивно - люди мали однаково виглядати, однаково одягатись, навіть квартири тих часів виглядали максимально схоже. Будь-яке проявлення себе сприймалося вороже. Адже ніхто не хотів у своєму колі “білих ворон”. Яскравий одяг чи макіяж міг сприйматись як “бунтарство”. Виділятися не можна було. Але це стосувалося лише звичайних людей. “Еліта” ж того суспільства якимось чином мала змогу знайти іноземний одяг, парфуми, техніку. Зазвичай до еліти входила керівна верхівка суспільства. Це ж стосується і продуктів. Якщо для звичайних людей в магазинах був конкретний дефіцит товарів, то для “обраних” можна було знайти все, що хотілося б.
Говорячи про “щасливе” життя в срср не можна обходити пияцтво (яке було чимось звичайним), нормалізацію крадіжок (бо як це не вкрасти щось зі своєї роботи) і, звичайно, жорсткий контроль за висловлюваннями про владу.
Київ за часів радянського союзу - однаковий одяг і портфелі на фото. Джерело - Клуб корінного Киянина.
Багато письменників чи тогочасних “опозиціонерів” не лише опинилися за ґратами, але і лишилися життя. Чого вартує лише “Розстріляне відродження” - літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке через творчість розповідали про країну, показувало її болі. Майже усі митці були знищені тоталітарним сталінським режимом.
Але потрапити за ґрати можна було не тільки за серйозні висловлювання чи твори, але навіть за анекдот чи жарт у сторону влади.
Так що насправді, “щасливе” життя часів срср - це спеціальна маніпуляція і вигадка, яка спрямована на те, щоб люди дуже хотіли повернення цієї “країни”. Головною метою ж цього був повний контроль над суспільством. А у захваті від тоталітарної манери правління державою були лише ті, хто не хотів сам нічого вирішувати, думати чи розвиватися.